загрузка...

Правовий режим водоохоронних зон і зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відводу, берегових смуг водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їхнього забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ й інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією регульованої господарської діяльності. На території водоохоронних зон забороняється:

використання стійких та сильнодіючих пестициді;

влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

Скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар’єри тощо), а також у потічки.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробеними проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлено КМ України.

З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їхньої водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

Дя малих річок, струмків і потічкі, а також ставків пощею менше 3 га – 50 метрів;

Для середніх річок, водосховищ а них та ставків площею більше 3 га – 50 метрів;

Для великих річок, водосховищ на них та озер- 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для водоохоронних цілей.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пяжна зона, ширина якої визначається залежно від ланшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що вкючає:

Території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвиями;

Прибережні території, зайняті піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформуваися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;

Скелі, інші гірські утворення.

Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земеьних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об’єкти, рибогосподарські підприємства.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог до охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.

До узбережжя морів, морських заток і иманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.

У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов’язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману.

У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.

На островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

Розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження та заліснення), а також садівництво та городництво;

Зберігання та застосування пестицидів і добрив;

Влаштування літніх таборів для худоби;

Будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних) у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

Миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

Влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування. Розміри цих смуг встановлюються за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами охорони НПС та водного господарства. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берего-укріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.

З метою охорони водних об’єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюються місцевими радами на їхній території за погодженням з державними органами санітарного нагяду, охорони НПС, водного господарства та геології. Режим зон санітарної охорони водних об’єктів встановлений КМ України. Зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об’єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

Перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

Другий і третій пояси (обмежень і спостережень) включають територію, що призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.

<< | >>
Источник: Колектив авторів. Відповіді до екзамену з екологічного права. 2015

Еще по теме Правовий режим водоохоронних зон і зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відводу, берегових смуг водних шляхів.:

  1. Стаття 65/1. Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень
  2. Правові заходи щодо охорони рекреаційних зон і територій, умови та порядок встановлення режиму охорони рекреаційних зон і територій.
  3. § 3. Правовой режим пригородных зон
  4. Стаття 141. Порушення правил охорони смуги відводу автомобільних шляхів
  5. Державний контроль в галузі охорони водних об'єктів: законодавчі вимоги щодо відтворення водних об'єктів і відновлення якості водних ресурсів.
  6. Види зон надзвичайної екологічної ситуації та їх правовий статус та характеристика правового режиму: зони екологічної катастрофи, зони підвищеної екологічної небезпеки і зони екологічного лиха.
  7. Законодавчі вимоги щодо охорони водних об'єктів природно-заповідного фонду та лікувальних водних об'єктів.
  8. Статья 34. Порядок установления территориальных зон
  9. Статья 35. Виды и состав территориальных зон
  10. Стаття 49. Порядок створення зон митного контролю
  11. Стаття 59. Порушення правил охорони водних ресурсів
  12. Стаття 48. Місця розташування зон митного контролю
  13. Стаття 219. Вимоги до спеціальних митних зон
  14. Основні вимоги щодо забезпечення охорони вод і водних об'єктів та їх законодавче закріплення.
  15. Стаття 87. Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин
  16. Стаття 343. Неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон
  17. Правовий режим охорони штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду.
  18. Землі як об'єкт правової охорони: правовий режим цільового використання окремих категорій земель.