загрузка...

Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.

Моніторинг довкілля — це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Саме слово «моніторинг» походить від латинського «топіїог» — нагадувати, спостерігати, наглядати, що визначає внутрішній зміст цієї діяльності — отримувати інформацію для відповідного реагування.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» моніторинг довкілля повинен базуватися на системних та комплексних засадах, а його основною метою є забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища.

Державні органи разом із відповідними науковими установами забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економічного та соціального розвитку України, в тому числі щодо охоро- ни навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

З метою підвищення ефективності використання існуючого потенціалу моніторингу довкілля та рекомендацій Європейської економічної комісії ООН у 2004 році Кабінетом Міністрів України було схвалено «Концепцію Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища», якою передбачено низку заходів щодо удосконалення його системи.

Зокрема, Концепцією передбачається: створення державної, регіональної і галузевої програм моніторингу довкілля; розробка спеціальних програм для отримання інформації, пов'язаної із надзвичайними ситуаціями природного та техногенного характеру, транскордонним моніторингом; створення центрів на загальнодержавному і регіональному рівнях, а також на рівні суб'єктів системи моніторингу, які здійснюватимуть розроблення програм та координацію їх виконання з метою забезпечення збирання, збереження, оброблення та аналізу даних і підготовки необхідної інформації; створення єдиної автоматизованої підсистеми збирання, оброблення, аналізу і зберігання даних з метою забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів та взаємодії суб'єктів системи моніторингу; створення розподілених баз даних і комплексних банків інформаційних ресурсів для збереження даних моніторингу та подальшої роботи з ними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року затверджено «Положення про державну систему моніторингу довкілля». Окрім того, моніторингові відносини урегульовані низкою нормативно-правових актів, серед яких: Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря — Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 року; Положення про моніторинг земель — Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 року; Положення про моніторинг грунтів на землях сільськогосподарського призначення — наказ Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2004 року; Порядок здійснення державного моніторингу вод — Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року; Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів — наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 26 грудня 2003 року.

<< | >>
Источник: Колектив авторів. Відповіді до екзамену з екологічного права. 2015

Еще по теме Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення.:

  1. Законодавчі вимоги щодо запобігання утворенню відходів та екологічно безпечні засоби поводження з ними.
  2. Державний, самоврядний та громадський контроль за охороною земель: моніторинг стану земель і ґрунтів та його наукове і практичне значення.
  3. Правові вимоги щодо управління та контролю в галузі охорони курортних й оздоровчих територій та об'єктів, ведення моніторингу та кадастру природних територій курортів і лікувально-оздоровчих об'єктів.
  4. Правові вимоги щодо здійснення моніторингу, державного обліку, ведення кадастру тваринного світу; державний та громадський контроль у сфері охорони тваринного світу.
  5. Вирішення спорів стосовно застосування флористичного законодавства та юридична відповідальність за порушення його вимог .
  6. Державний контроль в галузі охорони водних об'єктів: законодавчі вимоги щодо відтворення водних об'єктів і відновлення якості водних ресурсів.
  7. Законодавчі вимоги щодо охорони водних об'єктів природно-заповідного фонду та лікувальних водних об'єктів.
  8. Стаття 188/34. Невиконання законних вимог посадових осіб суб'єктів державного фінансового моніторингу
  9. Особливості охорони рідких і зникаючих видів рослин: основні вимоги щодо ведення Червоної книги України та Зеленої книги України.
  10. Екологічна правосуб'єктність і природоохоронні права й обов'язки юридичних і фізичних осіб.
  11. Державний облік лісового фонду, ведення лісового кадастру, моніторингу лісів і здійснення лісовпорядкування.
  12. Правові вимоги стосовно попередження та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій.
  13. Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
  14. Конституційні основи екологічного права України та їх основоположне значення для розвитку природоохоронного законодавства.
  15. Стаття 259. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення
  16. § 1. Поняття особистого селянського господарства і суб'єкти на право його ведення
  17. Глава 6. РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ, ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
  18. Стаття 282. Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб