загрузка...

2. Шляхи формування держави та права різних народів

В попередньому розділі роботи вже зазначалося на особливості функціонування первіснообщинного ладу в різних народів і процесів його стратифікації та формування додержавних і перших державних інститутів. Розглянемо більш детально ці особливості.
Розвиток первісного суспільства у всіх регіонах світу спочатку проходив приблизно однаково. Однак на стадії переходу до держави шляхи різних первісних суспільств розійшлися.
Розрізняють два основних шляхи виникнення держави:
- європейський (Афіни, Рим, стародавньо-германські держави);
- східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія й ін.).
На Стародавньому Сході, в Азії й Африці (східний, азіатський шлях виникнення держави) перші держави виникли в зонах поливного землеробства ще в епоху бронзи. Проведення великих суспільних робіт з будівництва каналів і інших іригаційних споруджень зажадало збереження сільськогосподарської громади і суспільної форми власності на землю. Поступово суспільна власність перетворилася в державну. Приватна власність не набувала істотного значення.
Потреба в спорудженні й експлуатації іригаційних систем, необхідність у надійному захисті створювали природну основу для самостійної публічної влади. Основою її стала родоплемінна знать — «чиновництво», що виступає організатором виробництва і виконує адміністративні функцій. Ця особлива група посадових осіб склала апарат державної влади, що формувалася.
Східні держави — деспотичні монархії — не мали чітко вираженої класової диференціації. Тут держава стала й організатором виробництва, і правителем над членами громади, їх визискувачем. Родоплемінна знать привласнювала не самі засоби виробництва, а управління ними. Маючи у власному розпорядженні якісь матеріальні блага, вона втрачала їх разом із втратою посади. Значення приватної власності, що займала визначене місце в країнах Стародавнього Сходу, було невеликим. Раби, як правило, були власністю держави чи церкви, але не приватних осіб.
Особлива роль відведена божественному освяченню влади. Родова знать прагнула зберегти своє положення і владу як дану Богом. Правитель виявлявся носієм божої волі, посередником між богом і людьми. Так йшов процес сакралізації влади — оголошення її священною, непорушною, недоторканою1.
Отже, східний (азіатський) варіант виникнення державності відрізняється від інших варіантів головним чином тим, що тут родоплемінна знать, що виконувала суспільні посади, плавно трансформувалася в державні органи (державно-чиновницький апарат), а суспільна (колективна) власність теж поступово перетворювалася в державну. Приватна власність тут не мала істотного значення.
Східні держави помітно відрізнялися одна від одної, хоча мали багато загального. Усі вони були абсолютними, деспотичними монархіями, володіли могутнім чиновницьким апаратом, економічну основу їх складала державна власність. Тут, по суті справи, не спостерігалося чітко вираженої класової диференціації. Держава одночасно й експлуатувала сільських общинників, і керувала ними, тобто сама держава виступала організатором виробництва.?
На території Європи (європейський шлях виникнення держави) головним фактором утворення держави було класове розшарування суспільства в зв'язку з формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів. У південній Європі держави виникли в епоху заліза. Там не було потрібно таких суспільних робіт, як при східному (азіатському) шляху виникнення держав.
У результаті розпаду громад виникла або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування при збереженні державної власності (Спарта).
1 Теорія держави І права / Під ред В В Копєйчикова — К , 1995 - с 64
? Скакун О Ф Іеория государства й права - X , 2000 - с 54
В Афінах появу держави нерідко називають класичною формою походження держави. Вона виникла безпосередньо з внутрішніх, класових протиріч, що розвилися в надрах родоплемінного суспільства.
У Стародавньому Римі процес формування класів і держави в силу цілого ряду причин гальмувався, і перехідний до держави період розтягся на сторіччя. В основному процес утворення держави в Стародавньому Римі був таким же, як і в Афінах, тільки супроводжувався боротьбою плебеїв (стороннього населення) проти патриціїв (римської родової знаті).
Плебеї — особисто вільні, не зв'язані з римським родом, мали торгове і * промислове багатство. Боротьбою проти патриціїв за владу вони стимулювали розкладання родоплемінного ладу будучи й творцями держави.
У Стародавній Спарті поява держави обумовлена не тільки внутрішньо-економічними причинами, але і завойовницькими походами, у результаті яких завойоване населення ставало не особистими рабами завойовника, а общинними рабами (Ілотами). Перевищення кількості ілотів над спартанцями й страх загрози повстання з їх боку визначили формування держави на базі специфічної форми землекористування. Тут приватна власність на землю і рабів не допускалася, земля розподілялася нарівно серед общинників на правах володіння.
У древніх германців утворення держави було прискорено завоюванням значних територій Римською імперії. Родова організація не була пристосована для панування над завойованими територіями. Це привело до розвитку прафеодального (чи ранньофеодального) ладу. Шляхом виникнення прафеодальної держави з первісного ладу йшов розвиток і держав на території Європи (Ірландія), у Стародавній (Київській) Русі, в Азії в арабів і т.д. У Київській Русі формування ранньофеодальної державності супроводжувалося запрошенням на князювання варягів.
В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин — економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави в кожного народу має свої особливості, характеризується визначеними рисами.
Мається чимало народів і націй, що створили свої держави тільки в XX столітті. У силу конкретних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і довгий час входили до складу інших багатонаціональних держав, випробували національні утиски з боку пануючої влади основної нації (наприклад, Україна в складі
дореволюційної Росії). Багато хто з них зуміли домогтися власної державності в XX ст. у результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Ця причина була вирішальною, їй супроводжували характерні для виникнення ранніх держав соціальна неоднорідність суспільства, його суперечливість. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверені зації державно-подібних утворень.
Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії із середини 50-х років XX ст. виникло більш 90 нових держав. їхня кількість у наші дні виросла. Поповнив ряди нових держав розпад СРСР. До держав, що утворилися у результаті розвалу СРСР, відноситься Україна й інші країни СНД.?
<< | >>
Источник: all-books.biz. Загальні закономірності виникнення держави та права. 2011

Еще по теме 2. Шляхи формування держави та права різних народів:

  1. МОДУЛЬ №2. Формування Руської держави та її права. Особливості політичного розвитку Галицько-Волинської держави (VI ст. — пер. пол. XIV ст.)
  2. Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а та-кожрозвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
  3. all-books.biz. Загальні закономірності виникнення держави та права, 2011
  4. § 1. Особливості формування цивільного права в Україні
  5. § 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
  6. § 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
  7. § 2. Особливості відшкодування шкоди різних форм
  8. Екологічна криза: поняття, причини, наслідки, форми прояву та шляхи подолання.
  9. Принцип рівноправності та самовизначення народів і націй
  10. 3. Теорії виникнення держави та права
  11. Глава 8. Держава як суб'єкт цивільного права
  12. Глава 8 ДЕРЖАВА ЯК СУБ'ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
  13. § 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
  14. § 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
  15. П.П. ЗАХАРЧЕНКО, О.В. КУЗЬМИНЕЦЬ. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА УКРАЇНИ, 2005
  16. 1. Економічні, політичні та духовні передумови виникнення держави і права
  17. Міжнародна правосуб'єктність націй та народів, що ведуть боротьбу за національне самовизначення
  18. Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.
  19. § 5. Закономірності формування здібностей